Історія с. Широка Балка

Село Широка Балка розташоване у Південно-Західній частині Херсонщини, його омивають води Дніпро-Бузького. Перерізають село балки та яри саме про це і свідчить назва. 

Історія села сягає сивої давнини. Місцевість заселена здавна. Виявлені залишки поселення доби бронзи і міді (ІІІ-ІІ тис. до н.е.), городище «Золотий ріг» та курганний могильник (І тис. до н. е.- ІІІ тис. н.е.) сарматів (І тис. н.е.) і кочівників (ХІ-ХІІІ тис.).

За відомостями 1887 року в селі було 2080 мешканців, 357 дворів, з них привілейованого стану – 2 господарства. Державних селян – 327, міщан і євреїв – 27 господарств.

За списком населених місць 1896р. у селі проживало 2172 чоловіка, було 360 селянських господарств, діяла православна церква Пресвятої Богородиці, однокласна школа на 92 учня, 7 торгових лавок, корчма, рибний промисел. 

У період проведення аграрної реформи П.Столипіна сільська громада у  1911р. прийняла рішення про вихід селян на отруби. На отруби пішли кілька господарств, серед яких Якима Бевзенка. Він був розкуркулений на початку 1930-х років. 

Влітку 1920року у Широкій Балці спалахнуло селянське повстання проти заходів радянської влади, яке перекинулось на всю Білозерську та Посад-Покровську волості. Повстання жорстоко придушили матроси з Херсона.

21 березня 1921 року утворена перша артіль «Пример»,  але проіснувало воно менше року. У 1927 році створені ТСОЗИ (товариство спільної обробки землі) «Воля» і «Допомога». Їх організаторами і керівниками стали М.С. Волощук та Г.Ф. Степаненко відповідно. 

У 1920 році у селі створено культпросвітгурток, в якому працювало 67 чоловік. Гурток розподілявся на театральну, хорову та лекційну сесії. Був організований театр у приватному будинку, силами 26 самодіяльних акторів протягом 1920-1921 рр поставлено 34 вистави та концерти.

15 листопада 1920 року в селі відкрито бібліотеку - читальну, яка містила 1331 книгу і брошуру художнього, науково –популярного, політичного та сільськогосподарського напрямку. Працювала також школа грамоти для дорослих. Розміщувалась у кам’яному приміщенні, збудованому земством ще до Жовтня 1917 року. Під час відступу з території України німецько-фашистські окупанти  заклали під це приміщення вибухівку і висадили в повітря.

Кількість населення на 1  квітня 1921 року Широкій Балці – 3175 чоловік.

На 1926 рік у селі діяла 4-класна трудшкола на 121 учня, працювало 3 вчителя. Єдиного приміщення вона не мала. Учні займалися у трьох пристосованих будівлях.

За медичною допомогою мешканці змушені були звертатися до фельдшерського пункту у Станіславі.

У 1928 році ТСЗОи «Воля», «Допомога», висілок «Заповіт» Широкобалківської сільської ради об’єдналися у сільськогосподарську артіль «Прогрес». У 1932 році, в період масової колективізації, утворено ще 2  риболовецькі артілі – «Червоний лиман» у Широкій балці та «Червона Зірка» у сусідній Софіївці. У 1935 році у Широкій Балці закрили церкву.

У роки Великої Вітчизняної війни 295 мешканців села воювали в діючій армії, 187 з них нагороджені бойовими орденами і медалями. У центрі села на честь 138 загиблих односельчан у 1980 році споруджено меморіальний комплекс.

У 1950-ті роки проведено реорганізацію колгоспів. Невеличкі колгоспи «Прибой», «П’ятирічка», «Парижком» та ім. лейтенанта Шмідта об’єдналися в один риболовецький колгосп ім. К.Маркса. На 1953рік Широкобалківській сільській раді були підпорядковані с.Софіївка та хутір Томина Балка, кількість населення по сільській раді складала  3340 чоловік, у Широкій Балці – 2533. На території сільської ради працювали два колгоспи «Прогрес», ім.К.Маркса та пункт «Заготзерно». 

У 1956 році два рибколгоспи «Червона Зірка» і «Червоний Лиман» об’єднались в один з центром в с. Широка Балка, в одне велике господарство, радгосп «Комунар». В ньому трудилось 832 робітники, з яких 410 чоловіків і 422 жінки. Більшість із них мало восьмирічну та середню освіту. Із 40 спеціалістів, які працювали  у господарстві, 11 з вищою освітою, 15 – середня-спеціальна і 14 – середню. За розпорядженням районного виконавчого комітету від 03.08.57року будівлю колишньої церкви знесено.
У 1955 році село радіофіковано, у  1962році електрифіковане. 

15 грудня 1970 року урочисто відкритий новозбудований будинок культури.